Про заходи щодо фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів та підтримки паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні
{ Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N 642/2008 ( 642/2008 ) від 21.07.2008 N 517/2009 ( 517/2009 ) від 08.07.2009 N 163/2010 ( 163/2010 ) від 15.02.2010 N 142/2012 ( 142/2012 ) від 23.02.2012 N 547/2012 ( 547/2012 ) від 17.09.2012 }
З метою забезпечення фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, створення умов для їх доступу до фізичної культури та спорту, підтримки розвитку паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні п о с т а н о в л я ю:
1. Визначити одним із пріоритетних завдань центральних та місцевих органів виконавчої влади створення умов для фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, у тому числі дітей-інвалідів.
2. Заснувати з 2006 року 250 стипендій Президента України для видатних спортсменів з паралімпійських і дефлімпійських видів спорту та їх тренерів. { Стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N 642/2008 ( 642/2008 ) від 21.07.2008, N 163/2010 ( 163/2010 ) від 15.02.2010, N 547/2012 ( 547/2012 ) від 17.09.2012 }
3. Затвердити Положення про стипендії Президента України для видатних спортсменів із паралімпійських і дефлімпійських видів спорту та їх тренерів (додається).
4. Кабінету Міністрів України:
1) вирішити до 1 вересня 2006 року в установленому порядку питання про введення до штатних нормативів працівників спеціальних загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, інших навчально-реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів посад інструкторів з фізичної культури і спорту;
2) здійснити заходи щодо відкриття у дитячо-юнацьких спортивних школах відділень для дітей-інвалідів, методичного та організаційного забезпечення цих відділень;
3) забезпечити розроблення державних стандартів і норм типового проектування фізкультурно-оздоровчих та спортивних споруд, адаптованих до потреб інвалідів;
4) сприяти дальшому розвитку Національного центру параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів як головної реабілітаційно-спортивної бази для інвалідів; { Пункт 4 статті 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 517/2009 ( 517/2009 ) від 08.07.2009 }
5) опрацювати разом із Національним комітетом спорту інвалідів України питання щодо створення західного реабілітаційно-спортивного центру та фінансування пов'язаних із цим заходів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів;
6) передбачати під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік видатки на:
виплату стипендій, зазначених у статті 2 цього Указу;
забезпечення участі національних збірних команд України в Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, передбачивши при цьому витрати на спеціалізований транспорт для перевезення спортсменів-інвалідів;
заходи з фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, оздоровлення спортсменів, членів національних збірних команд України з паралімпійських і дефлімпійських видів спорту;
7) вжити заходів щодо розроблення та внесення змін до законодавства з питань:
спрощення процедури закупівлі за державні кошти спортивного екіпірування та іншого одягу, спортивних виробів, обладнання та інвентарю, медико-відновлювальних засобів з метою забезпечення здійснення заходів щодо фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів;
стимулювання благодійної та спонсорської діяльності з метою підтримки фізичної культури і спорту інвалідів.
5. Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:
сприяти вирішенню питання щодо створення центрів фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" у містах обласного значення;
забезпечити вирішення в установленому порядку соціально-побутових проблем спортсменів-інвалідів, чемпіонів та призерів Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, чемпіонів світу та Європи, інших міжнародних змагань серед інвалідів, а також їх тренерів.
6. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям передбачати під час підготовки проектів відповідних бюджетів необхідні видатки на фінансування діяльності Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт", дитячо-юнацьких спортивних шкіл інвалідів, у тому числі забезпечення їх спеціалізованим автотранспортом, а також на фінансову підтримку заходів щодо фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів.
7. Київській міській державній адміністрації вжити заходів щодо прискорення вирішення в установленому порядку питання стосовно виділення земельної ділянки для будівництва штаб-квартири Національного комітету спорту інвалідів України.
8. Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечувати висвітлення визначних спортивних подій з паралімпійських і дефлімпійських видів спорту, пропагувати розвиток фізкультурно-спортивного руху серед інвалідів.
9. Кабінету Міністрів України щорічно до 15 січня інформувати Президента України про хід виконання цього Указу.
Президент України В.ЮЩЕНКО м. Київ, 6 квітня 2006 року N 290/2006
ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 6 квітня 2006 року N 290/2006
ПОЛОЖЕННЯ про стипендії Президента України для видатних спортсменів із паралімпійських і дефлімпійських видів спорту та їх тренерів
1. Стипендії Президента України для видатних спортсменів із паралімпійських і дефлімпійських видів спорту та їх тренерів (далі - стипендії Президента України) призначаються з метою стимулювання успішних виступів на міжнародній спортивній арені, визнання вагомого внеску в розвиток спорту інвалідів.
2. Стипендії Президента України призначаються у розмірі:
15 тисяч гривень - спортсменам, які зайняли перше місце на Паралімпійських, Дефлімпійських іграх, та їх тренерам;
12 тисяч гривень - спортсменам, які зайняли друге місце на Паралімпійських, Дефлімпійських іграх або перше місце на чемпіонатах світу в паралімпійських, дефлімпійських номерах програми, та їх тренерам;
10 тисяч гривень - спортсменам, які зайняли третє місце на Паралімпійських, Дефлімпійських іграх, та їх тренерам;
9 тисяч гривень - спортсменам, які зайняли друге місце на чемпіонатах світу в паралімпійських, дефлімпійських номерах програми, та їх тренерам;
7 тисяч гривень - спортсменам, які зайняли третє місце на чемпіонатах світу або перше місце на чемпіонатах Європи в паралімпійських, дефлімпійських номерах програми, та їх тренерам. { Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 642/2008 ( 642/2008 ) від 21.07.2008; в редакції Указу Президента N 163/2010 ( 163/2010 ) від 15.02.2010 }
3. На призначення стипендій Президента України висуваються спортсмени-інваліди, які зайняли в поточному році перше - третє місце на Паралімпійських, Дефлімпійських іграх, чемпіонатах світу, перше місце на чемпіонатах Європи в паралімпійських, дефлімпійських номерах програми, та їх тренери.
У разі проведення чемпіонатів світу та Європи з паралімпійських і дефлімпійських видів спорту раз на два роки розмір стипендій Президента України визначається за найвищим спортивним результатом спортсмена, досягнутим у поточному або попередньому роках.
У разі здійснення підготовки спортсмена кількома тренерами стипендія Президента України призначається одному тренеру або двом тренерам із відповідним її розподілом між ними залежно від особистого внеску.
Тренерам, які підготували команду до досягнутого результату в ігрових видах спорту, призначається не більш як дві стипендії Президента України, а кожна з них може розподілятися між не більше ніж двома тренерами залежно від особистого внеску.
Спортсмену або тренеру може бути призначено не більш як одну стипендію.
4. Висунення претендентів на призначення стипендій Президента України та подання Національному комітету спорту інвалідів України пропозицій щодо розмірів зазначених стипендій для тренерів залежно від їх особистого внеску у підготовку відповідного спортсмена здійснюється національними спортивними федераціями з нозологій разом з Українським центром з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт".
Конкурсний відбір претендентів на здобуття стипендій Президента України та розгляд пропозицій щодо розмірів зазначених стипендій для тренерів проводить комісія, яка утворюється в установленому порядку Державною службою молоді та спорту України (Держмолодьспорт України). { Абзац другий пункту 4 в редакції Указу Президента N 142/2012 ( 142/2012 ) від 23.02.2012 }
Порядок проведення конкурсу на здобуття стипендії Президента України визначає Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. { Абзац третій пункту 4 в редакції Указу Президента N 142/2012 ( 142/2012 ) від 23.02.2012 }
За результатами конкурсу комісія вносить відповідні пропозиції щодо кандидатур на одержання стипендій Президента України та розмірів зазначених стипендій для тренерів до Держмолодьспорту України. { Абзац пункту 4 в редакції Указу Президента N 142/2012 ( 142/2012 ) від 23.02.2012 }
Держмолодьспорт України на підставі пропозицій комісії розробляє та вносить проект відповідного указу Президента України до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, яке погоджує проект указу Президента України та подає його на розгляд Кабінету Міністрів України. { Абзац пункту 4 в редакції Указу Президента N 142/2012 ( 142/2012 ) від 23.02.2012 }
5. Стипендії Президента України призначаються Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. { Пункт 5 в редакції Указу Президента N 142/2012 ( 142/2012 ) від 23.02.2012 }
6. Стипендії Президента України виплачуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому було прийнято рішення про їх призначення:
протягом двох років - чемпіонам Паралімпійських, Дефлімпійських ігор та їх тренерам;
протягом одного року - призерам Паралімпійських, Дефлімпійських ігор, чемпіонам та призерам чемпіонатів світу, чемпіонам Європи в паралімпійських, дефлімпійських номерах програми та їх тренерам.
Виплата стипендій проводиться щомісяця за місцем основної роботи (навчання) чи за місцем проживання стипендіата.
7. У разі поліпшення чи підтвердження спортивних результатів протягом періоду отримання стипендії Президента України або в разі зниження спортивного результату на чемпіонаті світу з першого місця на друге чи третє або з другого на третє виплата раніше призначеної стипендії припиняється і призначається стипендія спортсменам та їх тренерам на новий строк у розмірі згідно з досягнутими результатами у порядку, передбаченому цим Положенням.
8. Спортсмен або тренер може бути позбавлений стипендії Президента України за поданням Держмолодьспорту України, внесеним у встановленому порядку в разі порушення спортсменом-інвалідом або тренером навчально-тренувального процесу, засудження за умисний злочин або дискваліфікації спортсмена-інваліда Міжнародним паралімпійським та дефлімпійським комітетом, міжнародною спортивною організацією або Національним комітетом спорту інвалідів України. { Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 142/2012 ( 142/2012 ) від 23.02.2012 }
Про Основні напрями вдосконалення системи соціальних виплат населенню
З метою підвищення ефективності надання соціально вразливим верствам населення державної підтримки та поліпшення соціального обслуговування громадян п о с т а н о в л я ю:
1. Схвалити Основні напрями вдосконалення системи соціальних виплат населенню (додаються).
2. Кабінету Міністрів України затвердити у двомісячний строк заходи щодо реалізації Основних напрямів вдосконалення системи соціальних виплат населенню та їх фінансового забезпечення.
Президент України В.ЮЩЕНКО м. Київ, 10 травня 2006 року N 359/2006
СХВАЛЕНО Указом Президента України від 10 травня 2006 року N 359/2006
ОСНОВНІ НАПРЯМИ вдосконалення системи соціальних виплат населенню
Загальні положення
Система соціальних виплат спрямована на поліпшення матеріального забезпечення соціально вразливих верств населення, подолання бідності та зниження ступеня розшарування суспільства за рівнем доходів. На сьогодні в Україні цією системою охоплено близько 3 млн. отримувачів.
У 2005-2006 роках значно підвищився рівень державних соціальних гарантій населенню, зокрема збільшено в 11,7 раза розмір одноразової допомоги при народженні дитини, більш ніж у 2 рази - державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
Водночас рівень бідності населення в Україні, передусім серед сімей з дітьми, родин, в яких є непрацездатні або непрацюючі особи працездатного віку, свідчить про недостатню ефективність існуючої системи державної підтримки соціально вразливих верств населення. Встановлені розміри соціальної допомоги окремим категоріям громадян не відповідають фактичним потребам в соціальній підтримці більшості сімей. Окремі види соціальної допомоги дотепер надаються без урахування доходів отримувачів. Відсутні системи оцінювання впливу надання державної соціальної допомоги населенню на подолання бідності та інформаційна база даних про потенційних отримувачів такої допомоги. Разом із тим тільки третина сімей, охоплених програмами державної соціальної допомоги, віднесена до бідних. Тому потребують удосконалення існуючі підходи до оцінки рівня бідності.
Робота державних соціальних інспекторів спрямована виключно на виконання контрольних та дозвільних функцій щодо отримання державної соціальної підтримки, а не на допомогу соціально вразливим чи неблагополучним родинам та виявлення їх реальних потреб у такій допомозі.
Процедура призначення окремих видів державної соціальної допомоги є невиправдано складною, потребує від громадян значних витрат часу та енергії на збирання і подання численних довідок та документів. У більшості місцевих органів праці та соціального захисту населення не створено належних умов для прийому громадян, не забезпечено безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями. Рівень поінформованості населення щодо можливості отримання державної соціальної допомоги є недостатнім.
Такий стан у сфері надання державної соціальної допомоги зумовив необхідність розроблення Основних напрямів вдосконалення системи соціальних виплат населенню (далі - Основні напрями), спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Мета
Метою Основних напрямів є вдосконалення системи соціальних виплат, спрямованих на посилення соціального захисту соціально вразливих верств населення, спрощення процедур надання державної соціальної допомоги.
Очікувані результати
Реалізація Основних напрямів сприятиме зменшенню масштабів і глибини бідності, посиленню адресності та збільшенню розмірів державної соціальної допомоги, підвищенню ефективності використання коштів, які спрямовуються на ці цілі, забезпеченню широкого доступу громадян до інформації з питань соціального захисту населення, створенню сучасної матеріальної бази та відповідного інформаційного і кадрового забезпечення для отримання населенням усіх видів державної соціальної допомоги за єдиною заявою.
Основні напрями
Основними напрямами є:
1) удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності, шляхом:
визначення конкретних цілей, завдань та показників виконання бюджетних програм соціального захисту населення;
запровадження нових методологічних підходів до визначення показників бідності;
забезпечення проведення оцінки і моніторингу ефективності системи державної соціальної допомоги;
2) впорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресності соціальної підтримки окремих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім'ї, а саме:
запровадження готівкової форми надання населенню житлових субсидій на підставі розрахункових норм; інтегрування програми житлових субсидій в систему державної соціальної допомоги;
визначення важливим принципом адресного спрямування державної підтримки орієнтацію на сім'ю, забезпечення її життєвих потреб з урахуванням вимог законодавства щодо сімейного обов'язку утримання тих членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги чи опинились у скрутних життєвих обставинах;
запровадження економічно обгрунтованих критеріїв визначення права на отримання державної соціальної допомоги, в тому числі оцінки майнового стану сім'ї;
заохочення громадян до активної життєвої позиції та прагнення підвищити рівень життя своєї сім'ї власними зусиллями;
підвищення розмірів усіх видів державної соціальної допомоги до рівня прожиткового мінімуму відповідних соціальних і демографічних груп населення;
3) спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги через застосування:
принципу призначення усіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;
мережі консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов'язки у сфері надання державної соціальної допомоги;
сучасних інформаційних технологій для дистанційного консультування громадян, визначення права особи на державну соціальну допомогу та призначення такої допомоги;
принципу довіри до наданої особою інформації про свій майновий стан та покладання функції доведення недостовірності такої інформації на органи державної влади;
4) запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна", що забезпечить їх обслуговування на якісно новому рівні, шляхом:
застосування інтегрованого підходу до надання усіх видів державної соціальної допомоги, на які особа має право;
формування інформаційної бази про отримувачів та потенційних отримувачів державної соціальної допомоги;
забезпечення ефективного використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, передбачених на виконання програм соціального захисту населення;
підвищення ефективності роботи спеціалістів органів праці та соціального захисту населення;
5) удосконалення інституту державних соціальних інспекторів через:
визначення однією з основних функцій державних соціальних інспекторів здійснення соціального супроводу найбільш соціально вразливих чи неблагополучних сімей;
збільшення чисельності державних соціальних інспекторів з урахуванням нормативів соціального обслуговування сімей;
навчання державних соціальних інспекторів основ психології та соціальної роботи;
поліпшення організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення роботи державних соціальних інспекторів;
6) модернізація інформаційних і комунікаційних технологій та удосконалення зв'язків з громадськістю через:
створення сучасної технічної бази та розвиток інформаційно-аналітичної системи органів праці та соціального захисту населення;
формування єдиної бази даних отримувачів державної соціальної допомоги та Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних (реєстрами) Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану, створення відповідних загальнодержавних мереж;
впровадження інтегрованих програмних продуктів для надання всіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;
застосування сучасних соціально-інформаційних технологій для врахування громадської думки щодо існуючих і нових соціальних програм;
формування сучасної інформаційної системи з метою запровадження пластикової чи іншого виду картки (соціального паспорта особи);
7) створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчання і підвищення кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення, що сприятиме підвищенню якості обслуговування населення, та запровадження сучасної системи управління персоналом;
8) впровадження міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологій та методів роботи, у тому числі розвиток благодійництва у сфері надання соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення.
Етапи реалізації Основних напрямів
Ці Основні напрями реалізовуватимуться у три етапи:
перший (2006 рік - I півріччя 2007 року) передбачає затвердження заходів з реалізації Основних напрямів на центральному та місцевому рівнях, розроблення і прийняття законів та інших нормативно-правових актів з питань удосконалення системи соціальних виплат населенню.
Передбачається запровадити експерименти з реалізації окремих Основних напрямів для визначення найбільш ефективних механізмів надання державної соціальної допомоги (інтеграція програми житлових субсидій у систему державної соціальної допомоги, впровадження нових методологічних підходів до оцінки рівня бідності);
другий (II півріччя 2007 року - 2008 рік) - широкомасштабне здійснення заходів у системі органів праці та соціального захисту населення (впровадження єдиної технології прийому громадян, інформування громадськості з питань діючої системи державної соціальної допомоги, технічне переоснащення зазначеної системи, модернізація інформаційних і комунікаційних технологій, перенавчання та атестація персоналу).
На цьому етапі здійснюватиметься посилення адресного підходу до надання державної соціальної допомоги, перш за все бідним сім'ям та найбільш соціально вразливим верствам населення;
третій (2009 рік) - завершення формування цілісної системи управління та контролю за наданням соціальних виплат населенню.
Фінансове забезпечення реалізації Основних напрямів
Реалізація Основних напрямів здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Заходи щодо запровадження нової прогресивної технології прийому громадян у місцевих органах праці та соціального захисту населення фінансуватимуться за рахунок позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку, наданої відповідно до Закону України "Про ратифікацію Угоди про позику (Проект удосконалення системи соціальної допомоги) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку" ( 3408-15 ).
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст.358 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1891-IV ( 1891-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.537 )
Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя;
складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо);
соціальний працівник - професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги;
соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;
соціальні служби - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;
волонтер - фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно-корисний характер;
тимчасовий притулок для дорослих - організація нічного або тимчасового проживання громадян без визначеного місця проживання, осіб, що постраждали від фізичного або психічного насильства, стихійного лиха, катастрофи тощо, з наданням їм правової, психологічної, соціальної, медичної та побутової допомоги в подоланні тимчасових труднощів, сприянні у встановленні особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні;
тимчасовий притулок для неповнолітніх - організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості, насильства або з інших причин потребують соціального захисту;
реабілітація - система медичних, професійних, соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації та інтеграції в суспільство;
суб'єкти, що надають соціальні послуги - державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - державні та комунальні суб'єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі - недержавні суб'єкти), фізичні особи.
Стаття 2. Основні засади надання соціальних послуг
Основними засадами надання соціальних послуг є:
сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей;
попередження виникнення складних життєвих обставин;
створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.
Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг
Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах:
адресності та індивідуального підходу;
доступності та відкритості;
добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;
гуманності;
комплексності;
максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги;
законності;
соціальної справедливості;
забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.
Стаття 4. Законодавство про соціальні послуги
Законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.
У разі якщо міжнародними договорами України встановлено більш високі вимоги до надання соціальних послуг, ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.
Розділ II
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ ТА ПОТРЕБУЮТЬ СТОРОННЬОЇ ДОПОМОГИ, НА СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ
Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання
Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.
Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.
Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг:
за місцем проживання особи (вдома);
у стаціонарних інтернатних установах та закладах;
у реабілітаційних установах та закладах;
в установах та закладах денного перебування;
в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;
у територіальних центрах соціального обслуговування;
в інших закладах соціальної підтримки (догляду).
Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:
соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;
психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;
соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;
соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;
юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);
послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;
послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;
інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);
інші соціальні послуги.
Суб'єкти, що надають соціальні послуги, можуть їх надавати в інших формах, не передбачених цією статтею, але визначених Кабінетом Міністрів України в переліку платних соціальних послуг.
Перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в засобах масової інформації відповідними центральними органами виконавчої влади.
Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стаття 6. Право на отримання соціальних послуг
Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах.
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
Стаття 7. Порядок надання соціальних послуг
Суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність на професійній основі відповідно до положення про них або їх статуту, де обов'язково зазначаються перелік соціальних послуг, категорій осіб, яким вони надаються, умови та порядок їх надання.
Суб'єкти, що надають соціальні послуги, на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб, зокрема волонтерів.
Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
Безоплатні соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надаються:
громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму;
дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.
Вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Порядок надання соціальних послуг недержавними суб'єктами
Недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії. ( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1891-IV ( 1891-15 ) від 24.06.2004 )
Стаття 9. Порядок і умови отримання соціальних послуг
Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Для отримання соціальних послуг, що надаються недержавними суб'єктами, особа, яка їх потребує, звертається до відповідного суб'єкта, що їх надає.
У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.
Стаття 10. Основні права отримувачів соціальних послуг
При одержанні соціальних послуг громадяни мають право на:
поважливе і гуманне ставлення з боку суб'єктів, що надають соціальні послуги;
вибір установи та закладу, а також форми соціального обслуговування;
інформацію щодо своїх прав, обов'язків та умов надання соціальних послуг;
згоду на соціальні послуги;
відмову від соціальних послуг;
конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою суб'єкту, який надає соціальні послуги;
захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.
Стаття 11. Основні права та обов'язки осіб, що надають соціальні послуги
Особи, що надають соціальні послуги, мають право на:
профілактичний огляд і обстеження при прийнятті на роботу та диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;
захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;
підвищення кваліфікації у встановленому порядку за рахунок роботодавця;
забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, велосипедами і проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання;
при виконанні службових обов'язків першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема підприємствах зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту.
Особи, що надають соціальні послуги, зобов'язані:
сумлінно надавати соціальні послуги особам, які перебувають у складній життєвій ситуації;
керуватися у своїй діяльності основними принципами надання соціальних послуг;
поважати гідність громадян;
не допускати негуманних і дискримінаційних дій щодо громадян, які одержують соціальні послуги;
надавати особам, які обслуговуються, повну інформацію про зміст і види соціальних послуг;
зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов'язків, а також ту інформацію, яка може бути використана проти особи, що обслуговується.
Стаття 12. Структура сфери надання соціальних послуг та управління нею
Сфера надання соціальних послуг заснована на використанні та розвитку всіх форм власності і складається з державного та недержавного секторів.
До державного сектору входять суб'єкти, що надають соціальні послуги і знаходяться в державній власності, управління якими здійснюється центральними органами виконавчої влади.
Комунальний сектор включає установи та заклади комунальної власності, які надають соціальні послуги і знаходяться в підпорядкуванні органів місцевого самоврядування.
Управління державним та комунальним секторами здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
До недержавного сектору також відносяться громадські, благодійні, релігійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг. Управління сектором здійснюється в порядку, визначеному законодавством та відповідними статутами.
Державні та комунальні заклади і установи, що надають соціальні послуги, не підлягають приватизації і не можуть бути перепрофільовані на інші види діяльності.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації установ і закладів, що надають соціальні послуги незалежно від форм власності, визначається законодавством України.
Науково-методичне забезпечення сфери надання соціальних послуг здійснюється органами державного управління.
Стаття 13. Співробітництво під час організації надання соціальних послуг
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування під час організації надання соціальних послуг співробітничають між собою, а також із суб'єктами, які надають соціальні послуги, іншими юридичними та фізичними особами.
У разі залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг, які надаються в установленому порядку недержавними суб'єктами чи фізичними особами, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування на конкурсній основі укладають із суб'єктами, що надають соціальні послуги, договір щодо умов фінансування та вимог до обсягу, порядку і якості надання соціальних послуг.
Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, що уклали договір щодо залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг з недержавними суб'єктами, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання послуг.
Стаття 14. Фінансування соціальних послуг
Фінансування соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань), коштів одержувачів соціальних послуг та інших джерел, передбачених законодавством.
У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг.
У державному та місцевих бюджетах повинні передбачатися кошти для фінансування цільових програм надання соціальних послуг.
Фінансування територіальних програм розвитку соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.
Стаття 15. Обмеження права на соціальні послуги
У разі якщо особа, що отримує соціальні послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб'єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні.
У разі якщо особа отримує соціальні послуги та письмово попереджена про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні, але продовжує не виконувати вимоги їх одержання, відповідний суб'єкт, що надає соціальні послуги, може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такій особі, про що письмово інформується зазначена особа та місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування.
Обмеження в отриманні одного виду соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні іншого виду соціальних послуг.
Розділ IV
ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
Стаття 16. Право на професійну діяльність у сфері надання соціальних послуг
Професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ). ( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1891-IV ( 1891-15 ) від 24.06.2004 )
Стаття 17. Кадрове забезпечення надання соціальних послуг
Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники та інші фізичні особи, які мають відповідну освіту і схильні за особистими якостями до надання соціальних послуг.
До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери, діяльність яких регулюється відповідним положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.
Стаття 18. Організація, координація роботи та контроль за наданням соціальних послуг
Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів, що надають соціальні послуги.
Контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг, здійснюється відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також органами з питань фінансового контролю відповідно до їх повноважень.
Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ
Стаття 19. Оскарження рішення про відмову в наданні, зменшення обсягу або припинення надання соціальних послуг
Рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб'єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб'єктів, що надають соціальні послуги, - до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг), або суду.
Стаття 20. Відповідальність за порушення законодавства про соціальні послуги
Особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.
Розділ VI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 21. Участь України в міжнародному співробітництві у сфері надання соціальних послуг
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері надання соціальних послуг.
Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. Кабінету Міністрів України:
у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону прийняти нормативно-правові акти, які регулюють виконання норм цього Закону;
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
3. До приведення у відповідність із цим Законом закони, інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отправлено: 20.09.06 11:58. Заголовок: РПУ Про додаткові заходи щодо соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями
РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про додаткові заходи щодо соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями
З метою більш ефективного вирішення питань соціального захисту інвалідів, створення необхідних умов для їх повноцінного життя:
1. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, громадських організацій інвалідів проаналізувати хід виконання Указу Президента України від 2 грудня 2002 року N 1112 ( 1112/2002 ) "Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю" та забезпечити реалізацію передбачених ним заходів.
2. Кабінету Міністрів України:
прискорити розроблення і запровадження державних комплексних програм "Житло - інвалідам" та "Освіта інвалідів" з відповідним їх фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням;
забезпечити у повному обсязі фінансування програм соціального захисту інвалідів, передбачених Державним бюджетом України на 2003 рік ( 380-15 );
розглянути можливість збільшення обсягів фінансової підтримки всеукраїнських громадських організацій інвалідів;
вжити заходів для поліпшення рівня матеріально-технічного забезпечення органів медико-соціальної експертизи, в тому числі щодо укомплектування їх необхідною кількістю автотранспортних засобів;
забезпечити погашення із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування підприємствам громадських організацій інвалідів сум податку на додану вартість;
удосконалити систему контролю державними органами за виконанням підприємствами, установами та організаціями встановлених законодавством нормативів створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів;
розробити механізми поетапного збільшення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" ( 2109-14 );
передбачати під час опрацювання проектів законів з питань оподаткування заходи підтримки для громадських організацій інвалідів, їх підприємств та організацій;
передбачати при формуванні державного бюджету на відповідний рік у необхідних обсягах кошти для фінансування видатків на створення та утримання центрів реабілітації інвалідів, у тому числі дітей-інвалідів, забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування та реабілітації, путівками на санаторно-курортне оздоровлення, виплату грошових компенсацій та допомог, передбачених законодавством, а також збільшення обсягів фінансування програм забезпечення інвалідів автомобілями.
3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вжити заходів щодо:
забезпечення дітей-інвалідів у повному обсязі необхідними засобами реабілітації, у тому числі слуховими апаратами та засобами корекції зору;
залучення громадських об'єднань інвалідів до розроблення регіональних програм щодо соціального захисту інвалідів та врахування їх пропозицій при формуванні видатків місцевих бюджетів на ці потреби;
створення спеціалізованих транспортних служб для безкоштовного та пільгового перевезення інвалідів;
забезпечення при формуванні місцевих бюджетів на 2004 і наступні роки необхідних обсягів фінансування будівництва житла для інвалідів та пристосування об'єктів соціальної інфраструктури до потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Отправлено: 26.12.07 00:46. Заголовок: ПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙН..
ПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А 12.10.2007 N 18-6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2007 р. за N 1241/14508
Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 N 121 ( 121/2001 ) (із змінами), Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ), Стратегії розвитку пенсійної системи, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.12.2005 N 525-р ( 525-2005-р ), правління Пенсійного фонду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Затвердити Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, що додається.
2. Юридичному управлінню (Рябцева Т.Б.) подати цю постанову для державної реєстрації до Міністерства юстиції України.
3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови правління В.М.Новака.
Голова правління Б.Зайчук
ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова правління Пенсійного фонду України 12.10.2007 N 18-6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2007 р. за N 1241/14508
ПОРЯДОК розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення
1. Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду скарг на рішення про призначення, перерахунок, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсій (далі - рішення), прийняті головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи, що призначають пенсії).
2. У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня.
3. Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник). Подання скарги відповідно до цього Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
4. Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень. Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.
5. У скарзі має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника; найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення; суть порушеної вимоги; інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення). Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати. Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто. Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж через десять днів від дня отримання такої скарги. У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.
6. Якщо питання, порушені у скарзі, одержаній органом Пенсійного фонду України, не належать до його повноважень, то така скарга в термін не більше п'яти робочих днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється заявнику. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом Пенсійного фонду України від одного і того ж заявника з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, про що виноситься рішення про припинення розгляду такого звернення та повідомляється заявнику.
7. У разі, якщо орган Пенсійного фонду України надсилає заявнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий заявник має право звернутися з повторною скаргою до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом строку, зазначеного у пункті 4 цього Порядку.
8. Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду скарги може бути скорочено від встановленого цим пунктом терміну. У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.
9. Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) повністю або в певній частині задовольняє скаргу. У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
10. Рішення за розглядом скарги заявника приймає керівник відповідного органу Пенсійного фонду України (або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень). Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв України, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються відповідно Головою правління Пенсійного фонду України, начальниками регіональних органів Пенсійного фонду України особисто.
11. Рішення про результати розгляду скарги оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Рішення оформляється на бланку органу Пенсійного фонду України, який розглядав скаргу. У рішенні зазначаються: повне прізвище та ініціали заявника; відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга; дата прийняття скарги до розгляду, перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дата і номер оскаржуваного рішення, стисле викладення вимог і клопотання заявника, результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи органу Пенсійного фонду України, яка розглядала скаргу, посилання на конкретні статті та пункти законів України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу та висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання заявника, викладених у скарзі. У рішенні також зазначається, що в разі незгоди заявника з прийнятим рішенням воно може бути оскаржене в органі Пенсійного фонду України вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку. Рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України. У разі повного або часткового задоволення скарги до рішення даються розпорядження органу Пенсійного фонду України, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій. Рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) заявнику. Рішення вважається надісланим (врученим) заявнику, якщо його вручено під розписку чи надіслано листом на його адресу за місцем проживання.
12. Відкликання скарги проводиться за письмовою заявою заявника.
13. Інформація, яка стала відома посадовим особам органів Пенсійного фонду України під час розгляду скарг, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Порядок використання такої інформації передбачений Інструкцією про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 N 11-1 ( z0583-02 ), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.07.2002 за N 583/6871 (із змінами).
Отправлено: 25.03.08 14:00. Заголовок: Помощь ко Дню Победы
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А від 12 березня 2008 р. N 183 Київ
Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"
З метою реалізації статей 12-16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та статей 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" ( 1584-14 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Установити, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та "Про жертви нацистських переслідувань" ( 1584-14 ) (далі - разова грошова допомога), здійснюється у таких розмірах:
інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
інвалідам війни I групи - 500 гривень;
інвалідам війни II групи - 400 гривень;
інвалідам війни III групи - 350 гривень;
учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 310 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 500 гривень;
членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, - 170 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 65 гривень.
2. Подання до 20 березня 2008 р. місцевим органам праці та соціального захисту населення списків осіб, які мають право на одержання разової грошової допомоги, забезпечують:
Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерство транспорту та зв'язку, Служба безпеки, Державна судова адміністрація, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний департамент з питань виконання покарань, Управління державної охорони, Державна податкова адміністрація, Адміністрація Державної прикордонної служби - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України;
Пенсійний фонд України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.
3. Міністерству фінансів та Державному казначейству забезпечити до 10 квітня ц.р. перерахування коштів Міністерству праці та соціальної політики для подальшого їх перерахування місцевим органам праці та соціального захисту населення для здійснення виплати разової грошової допомоги.
4. Установити, що виплата разової грошової допомоги проводиться органами праці та соціального захисту населення до 5 травня поточного року через поштові відділення зв'язку або установи банків шляхом перерахування на особистий рахунок громадян за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання.
5. Міністерству фінансів і Міністерству праці та соціальної політики передбачити під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2009 рік видатки для виплати разової грошової допомоги у збільшених розмірах.
Отправлено: 10.04.08 12:31. Заголовок: Порядок обрашения и личного приема в Фонд соц защиты инвалидов
Для тех кто хочет обратиться или лично прийти на прием в Фонд соц защиты инвалидов, пожалуйста ознакомтесь с Порядком обрашения и личного приема в Фонд соц защиты инвалидов http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.28114.1&nobreak=1
Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 124/345 від 05.06.2000 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000 р. за N 435/4656
Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів
{ Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я N 1/1 ( z0235-10 ) від 11.01.2010 N 95/62 ( z0315-11 ) від 23.02.2011 }
Відповідно до ст.45 Закону України "Про дорожній рух" ( 3353-12 ), на виконання пункту 1 додатка 5 до Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 456 ( 456-98-п ), з метою створення єдиної системи визначення придатності кандидатів у водії та водіїв до безпечного керування транспортними засобами Н А К А З У Є М О:
1. Затвердити Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів (додається). 2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій: забезпечити проведення медичних оглядів кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів у лікувально-профілактичних закладах відповідно до вимог Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого цим наказом, та дозволити застосування бланків "Медичне посвідчення водія", ф. 0-83-0 (облікова), до їх повного використання відповідно до пункту 1.7 Положення. 3. Управлінню Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (Міленін О.Л.) спільно з Головним управлінням організації медичної допомоги дорослому населенню Міністерства охорони здоров'я України (Піщиков В.А.) та Українським медичним центром безпеки дорожнього руху (Решетник І.Л.) до 1 вересня 2000 року у встановленому порядку розробити і подати на затвердження спільний план заходів Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я, спрямований на забезпечення контролю за виконанням вимог чинного законодавства щодо медичного огляду водіїв та кандидатів у водії транспорту. 4. Уважати такими, що втратили чинність: 4.1. Положення про медичне посвідчення водія ( z0590-97 ), затверджене наказом МОЗ України від 28.11.97 N 339 ( z0586-97 ) "Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.97 за N 590/2394. 4.2. Форма медичної документації - Медичне посвідчення водія, ф. 0-83-0 (облікова), затверджена наказом МОЗ України від 28.11.97 N 339 ( z0592-97 ) "Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.97 за N 586/2390 ( z0586-97 ).
5. Уважати такими, що не застосовуються на території України: Додатки 4, 9 до наказу МОЗ СРСР від 29.09.89 N 555 ( v0555400-89 ) "О совершенствовании системы медицинских осмотров трудящихся и водителей индивидуальных транспортных средств" та додатки 2, 3 до цього наказу в частині, що стосується медичних оглядів водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів. 6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров'я України Картиша А.П. та заступника Міністра внутрішніх справ України Подоляку А.М.
Міністр охорони здоров'я України В.Ф.Москаленко Міністр внутрішніх справ України Ю.Ф.Кравченко
Затверджено Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України 05.06.2000 N 124/345
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000 р. за N 435/4656
Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів
{ У тексті Положення слова "лікувально-профілактичні заклади" замінено словами "заклади охорони здоров'я" у відповідних відмінках; слова "Український медичний центр безпеки дорожнього руху" замінено словами "Державне підприємство "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України" у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 1/1 ( z0235-10 ) від 11.01.2010 }
{ У тексті Положення слова "довідка щодо перебування на психіатричному обліку за місцем проживання" замінено словами та цифрами "медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (форма N 122-2/о) ( z0094-02 )" у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 95/62 ( z0315-11 ) від 23.02.2011 }
1. Загальні положення
1.1. Медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії та водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди, викликані необхідністю. 1.2. Попередньому медичному огляду підлягають кандидати у водії транспортних засобів для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії. 1.3. Періодичному медичному огляду підлягають водії транспортних засобів для підтвердження права на керування транспортним засобом відповідної категорії або отримання права на керування транспортним засобом іншої категорії. 1.4. Щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності. 1.5. Позачерговому медичному огляду підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ, організацій усіх форм власності за направленням власника або посадової особи, що відповідає за експлуатацію транспортних засобів підприємства, установи, організації, на підставі медичних даних про стале погіршення здоров'я водія, що перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом. Водій власного транспортного засобу в разі погіршення стану здоров'я, якщо це перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, також повинен ужити відповідних заходів для безпечного керування транспортним засобом. 1.6. Попередній, періодичний та позачерговий медичні огляди проводяться медичною комісією, що створюється в закладі охорони здоров'я. До складу медичної комісії входять: лікар-терапевт (голова комісії), лікар-невропатолог, лікар-отоларинголог, лікар-офтальмолог, лікар-хірург. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право створювати вищезазначені медичні комісії та проводити попередній, періодичний і позачерговий медичні огляди (далі - заклади охорони здоров'я), щорічно затверджується відповідно наказами Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. 1.7. Після проведення попереднього, періодичного та позачергового медичних оглядів видається єдиний документ - Медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом, ф. N 083/о (облікова) (далі - Медична довідка) (додаток 1). Бланки Медичної довідки є документами суворого обліку (додаток 2). Облік бланків Медичної довідки ведеться в Журналі реєстрації виданих (отриманих) бланків медичних довідок щодо придатності до керування транспортним засобом, ф. N 083-1/о (додаток 3). Організація забезпечення закладів охорони здоров'я бланками Медичної довідки покладається на Державне підприємство "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України. 1.8. У Медичній довідці визначається здатність особи керувати відповідною категорією транспортних засобів, а також термін її дії. Медична довідка підписується головою медичної комісії та засвідчується печаткою закладу охорони здоров'я. Дублікат виданої Медичної довідки видається упродовж повного строку її дії медичною комісією (уповноваженою нею посадовою особою закладу охорони здоров'я) за зверненням громадянина без проведення додаткового медичного огляду. За видачу дубліката сплачується тільки вартість бланка Медичної довідки. 1.9. Щозмінний передрейсовий та післярейсовий медичні огляди водіїв транспортних засобів проводяться лікарями або середніми медичними працівниками, які здійснюють медичний контроль обслуговування водіїв підприємств, установ, організацій. Медичні працівники мають право проводити зазначені медичні огляди після періодичного (1 раз на три роки) навчання методів їх проведення в Державному підприємстві "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України та його філіалах. { Пункт 1.9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 1/1 ( z0235-10 ) від 11.01.2010 } 1.10. Державне підприємство "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України та його філіали організовують та контролюють роботу і підготовку фахівців, які здійснюють навчання медичних працівників методів проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів. 1.11. Медичні огляди інвалідів для визначення медичних показань для отримання транспортного засобу з ручним керуванням, а також для визначення медичних протипоказань до керування транспортним засобом проводяться у медико-соціальних експертних комісіях. Наступні періодичні медичні огляди водіїв транспортних засобів (інвалідів) проводяться медичними комісіями в закладах охорони здоров'я.
Отправлено: 05.05.08 14:02. Заголовок: - ПКМ Про порядок надання пільг, компенсацій та гарантій
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 23 квітня 2008 р. № 407
Про порядок надання пільг, компенсацій та гарантій
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що пільги, компенсації та гарантії, зазначені у пунктах 22, 38, 40, 41, 45, 49, 52, 61, 67, 68, 72, 77, 78, 82, 84 і 94 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, надаються у порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою:
ветеранам праці;
особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
пенсіонерам з числа прокурорів та слідчих прокуратури;
інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше ніж один супроводжуючий);
суддям у відставці;
дітям війни;
звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам і членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби;
звільненим із служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони;
дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, які загинули або померли у зв’язку з виконанням службових обов’язків, та непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні;
батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби;
ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації;
вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації;
реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами;
пенсіонерам з числа медичних, фармацевтичних, педагогічних працівників, працівників бібліотек, спеціалістів із захисту рослин, які працювали у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у цій місцевості та населених пунктах.
2. Ця постанова набирає чинності з 1 травня 2008 року.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 10 грудня 2003 р. N 1895 Київ Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг
Відповідно до статті 17 Закону України "Про соціальні послуги" (966-15) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг, що додається.
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1895
ПОЛОЖЕННЯпро волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг ... 5. Волонтерська діяльність провадиться за такими напрямами:
надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю чи станом здоров'я, відсутність житла або роботи, наслідки стихійного лиха, катастроф тощо);
надання соціальних послуг дітям та молоді, що перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 14 січня 2004 р. N 12 Київ Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку
Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги" ( 966-15 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Установити, що платні соціальні послуги надають державні та комунальні підприємства, установи і заклади соціального обслуговування, юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, та фізичні особи (далі - суб'єкти, що надають платні соціальні послуги). ... 2. Платні соціальні послуги надаються:
громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; ... ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів Українивід 14 січня 2004 р. N 12
ПЕРЕЛІКплатних соціальних послуг
1. Придбання і доставка: продовольчих, промислових та господарських товарів; медикамантів; книг, газет, журналів; гарячого харчування. 2. Приготування їжі. 3. Транспортні послуги. 4. Забезпечення засобами малої механізації. 5. Перукарські послуги. 6. Послуги з дотримання особистої гігієни. 7. Прибирання приміщень. 8. Прання білизни. 9. Обробіток присадибних ділянок. 10. Роботи з ремонту приміщень, меблів, побутової техніки. 11. Відвідування представниками соціальних служб хворих у стаціонарних медичних закладах. 12. Читання художньої та іншої літератури, написання листів. 13. Організація дозвілля. 14. Освітні послуги. 15. Надання допомоги в оформленні документів. 16. Організація консультування. 17. Пошук підходящої роботи (крім роботи за кордоном).
МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ У СПРАВАХ МОЛОДІ ТА СПОРТУ НАКАЗ 17.08.2005 N 1658 Про затвердження Типового положення про Службу соціальної підтримки сімей
Відповідно до статті 13 Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" ( 2558-14 ) та підпункту 3 пункту 13 Загального положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 N 1126 ( 1126-2004-п ) "Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю" (із змінами), Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Типове положення про Службу соціальної підтримки сімей (додається). ... ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯпро Службу соціальної підтримки сімей 1. Служба соціальної підтримки сімей (далі - Служба) - це спеціалізоване формування, яке утворюється центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Центр). ... 8. Служба надає послуги:
8.1 сім'ям з дітьми, які опинились у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного з членів сім'ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і складними стосунками в сім'ї, безробіттям одного з членів сім'ї, якщо він зареєстрований в державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу;
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 8 лютого 2006 р. N 74-р Київ Про заходи щодо реалізації в 2006 році Стратегії подолання бідності
1. Затвердити план заходів щодо реалізації в 2006 році Стратегії подолання бідності ( 637/2001 ), що додається. 2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям: забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням; ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. N 74-р
ПЛАН заходів щодо реалізації в 2006 році Стратегії подолання бідності ( 637/2001 )
Третій етап реалізації Стратегії подолання бідності ( 637/2001 ) (2005-2009 роки) передбачає здійснення в 2006 році заходів, спрямованих на активізацію політики збільшення доходів громадян, зокрема реформування системи оплати праці, подальше підвищення рівня зайнятості населення, насамперед молоді, ефективну державну підтримку соціально вразливих верств населення, удосконалення системи надання пільг і соціальних послуг та поліпшення якості обслуговування громадян. ... Удосконалення консолідованої системи адресної соціальної допомоги та соціальних послуг
17. Розробити Державний соціальний стандарт норм та нормативів соціального обслуговування громадян похилого віку та інвалідів в установах соціального захисту населення. >Мінпраці.
18. Удосконалити мережу реабілітаційних установ для інвалідів. >Мінпраці, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
19. Створити умови для безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів житлового та громадського призначення. >Мінпраці, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Н А К А З N 44 від 01.04.97
Про затвердження типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома
{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики N 145 ( z0409-07 ) від 11.04.2007 }
{ У тексті Наказу та типових положень (взірцевих) слова "Міністерство соціального захисту населення України", "Міністерство соціального захисту Автономної Республіки Крим", "управління соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських" замінено відповідно словами "Міністерство праці та соціальної політики України", "Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим", "головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської та управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міських" у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики N 145 ( z0409-07 ) від 11.04.2007 }
Відповідно до Положення про Міністерство соціального захисту населення України, затвердженого Указом Президента України від 23 жовтня 1996 року N 988/96 Н А К А З У Ю:
1. Затвердити: 1.1. Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (додається). 1.2. Типове положення (взірцеве) про відділення соціальної допомоги вдома (додається). 2. Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, головному управлінню соціального захисту населення Київської та управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі затверджених Типових положень (взірцевих) в термін до 01.12.97 року забезпечити внесення доповнень до діючих Положень про ці установи. 3. Визнати таким що втратив чинність наказ Міністерства соціального забезпечення Української РСР від 15.05.91 р. N 60 "Про затвердження типових положень про територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги на дому системи соціального забезпечення Української РСР".
Отправлено: 10.08.08 16:35. Заголовок: Затверджено наказом ..
Затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України від 1 квітня 1997 р. N 44
Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян
I. Загальна частина
1. Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (далі - територіальний центр) є спеціальною державною установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам (далі - непрацездатні громадяни) вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності. До складу територіального центру можуть входити такі структурні підрозділи (не менше двох): 1) відділення соціальної допомоги вдома, в тому числі спеціалізовані - для обслуговування інвалідів з порушенням рухової активності, сліпих, глухих та ін. (створюється для обслуговування не менше 80-ти одиноких непрацездатних громадян, що потребують побутової, медико-соціальної допомоги в домашніх умовах за висновками лікарів закладів охорони здоров'я); 2) відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам (створюється при необхідності та кількості не менше ніж 500 чоловік малозабезпечених непрацездатних громадян, що потребують, за актами обстеження матеріально-побутових умов проживання, грошової та різних видів натуральної допомоги); 3) відділення соціально-побутової реабілітації (створюється для забезпечення не менше 30-ти відвідань в день з метою проведення соціально-оздоровчих заходів, соціально-психологічної, трудової реабілітації, консультацій лікарів та інших спеціалістів, дозвілля тощо); 4) відділення медико-соціальної реабілітації (створюється при кількості 50-ти відвідань на день або 25-ти ліжко-місць для проведення медико-соціальної реабілітації одиноких громадян похилого віку шляхом використання медичних, психологічних, соціальних методів реабілітації); 5) стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання (створюється в разі наявності не менше 10-ти одиноких непрацездатних громадян, які втратили рухову активність, не можуть обслуговувати себе самостійно, потребують постійного стороннього догляду, надання побутової і медичної допомоги); 6) спеціальні житлові будинки для одиноких непрацездатних громадян з комплексом служб соціально-побутового і медичного обслуговування (будуються у разі необхідності для поліпшення умов проживання та соціально-побутового, медичного обслуговування одиноких непрацездатних громадян); 7) лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні господарства, в тім також на госпрозрахунковій основі (створюються для проведення трудової терапії, забезпечення потреб малозабезпечених непрацездатних громадян); 8) їдальні, магазини, що діють на основі госпрозрахунку (їдальні - створюються при необхідності для організації харчування, магазини - для забезпечення продуктовими, промисловими та господарськими товарами малозабезпечених громадян). В разі необхідності, за погодженням з місцевими органами виконавчої влади, можуть створюватись інші підрозділи, дільниці, які спрямовані на соціальний захист непрацездатних громадян. Структурні підрозділи територіального центру можуть виконувати платні послуги для обслуговування непрацездатних громадян та іншого населення, які мають працездатних родичів і спроможні самостійно або за допомогою їх задовольняти свої соціально-побутові потреби, але бажають зробити замовлення на платні послуги, що виконуються територіальним центром. Кошти, що надійдуть від надання платних послуг, направляються на розвиток структурних підрозділів територіального центру та забезпечення потреб малозабезпечених громадян понад виділені асигнування на соціальний захист населення. 2. Територіальний центр створюється, реорганізується і може бути ліквідованим за рішенням відповідного органу місцевої виконавчої влади за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, головним управлінням соціального захисту населення Київської та управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міських державної адміністрації. 3. Територіальний центр є юридичною особою, має печатку із зображенням герба України, штамп із своїм найменуванням і діє відповідно до цього Типового положення (взірцевого). 4. Територіальний центр утримується за рахунок коштів, що виділяються із місцевих бюджетів на соціальний захист населення, інших надходжень, в тому числі у вигляді прибутку від діяльності структурних підрозділів територіального центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань окремих громадян, підприємств, установ тощо. Територіальний центр має розрахунковий рахунок та інші рахунки в установах банку. 5. Положення про територіальний центр та його структура затверджуються Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, головним управлінням соціального захисту населення Київської та управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міських державних адміністрацій. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників територіального центру затверджуються органом місцевої виконавчої влади. 6. Кошторис доходів і видатків, штатний розклад затверджуються начальником управління соціального захисту населення районної, районної у містах, Києві та Севастополі державної адміністрації. Штатна чисельність та посадові оклади працівників територіального центру встановлюються відповідно до нормативів чисельності працівників і законодавства з питань оплати праці. У разі наявності фінансових ресурсів рекомендовано встановлювати штатну чисельність згідно з Нормативами чисельності працівників територіальних центрів по соціальному обслуговуванню незахищених верств населення, затвердженими наказом Мінпраці від 11.03.2002 N 140 (зі змінами). Штатна чисельність та посадові оклади працівників стаціонарних відділень територіального центру встановлюються відповідно до нормативів чисельності для працівників будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів та законодавства з питань оплати праці. { Абзац другий пункту 6 в редакції Наказу Міністерства праці та соціальної політики N 145 ( z0409-07 ) від 11.04.2007 } 7. Територіальний центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади начальником управління соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, головним управлінням соціального захисту населення Київської та управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міських державних адміністрацій. Директор територіального центру є за посадою заступником начальника управління соціального захисту населення. 8. Директор територіального центру: 1) здійснює керівництво діяльністю територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на територіальний центр завдань, визначає ступінь відповідальності заступників і керівників його структурних підрозділів; 2) координує діяльність відділень у вирішенні питань соціально-побутового та медико-соціального обслуговування непрацездатних громадян; 3) вносить пропозиції управлінню соціального захисту населення районної, районної у містах, Києві та Севастополі державної адміністрації щодо затвердження штатного розпису, кошторису витрат територіального центру в межах граничної чисельності та нормативних актів з цих питань; 4) розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат, в тому числі на оплату вартості: - доставки одиноким малозабезпеченим непрацездатним громадянам промислових і господарських товарів, продуктів харчування, окремих предметів домашнього вжитку, палива; - придбання спецодягу, взуття, сумок, велосипедів, автотранспорту, ортопедичних засобів пересування та малої механізації для обслуговування одиноких малозабезпечених непрацездатних громадян та ін.; 5) призначає на посади і звільняє з посад працівників територіального центру за погодженням з управлінням соціального захисту населення районної, районної у містах, Києві та Севастополі державної адміністрації, визначає їх обов'язки; 6) видає у межах своєї компетенції накази, розпорядження, організовує і контролює їх виконання; 7) готує і вносить на затвердження проект Положення про територіальний центр та його структурні підрозділи; 8) затверджує функціональні обов'язки працівників. 9. У своїй діяльності територіальний центр керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, головного управління соціального захисту населення Київської та управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міських державних адміністрацій, управління соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, іншими нормативними актами з питань, що регулюють його діяльність, а також цим Типовим положенням (взірцевим). 10. Перевірка роботи і ревізія фінансово-господарської діяльності територіального центру провадиться Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, головним управлінням соціального захисту населення Київської та управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міських державної адміністрації, іншими спеціально уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства України. 11. Основними завданнями територіального центру є: 1) виявлення одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціально-побутового і медико-соціального обслуговування та допомоги, обстеження разом з представниками закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних контор, громадських організацій їх матеріально-побутових умов проживання і визначення потреб в необхідності надання різних видів послуг; 2) встановлення зв'язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціального обслуговування та надання допомоги непрацездатним громадянам. 12. Територіальний центр через свої підрозділи забезпечує якісне надання різних видів соціально-побутових, комунальних та медико-соціальних послуг непрацездатним громадянам відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування, а саме: - придбання та доставку продовольчих, промислових та господарських товарів за рахунок обслуговуваних громадян (при необхідності, за зниженими цінами або безплатно), приготування їжі, доставку гарячих обідів, годування, в тому числі у пунктах харчування, їдальнях, доставку книг, газет, журналів тощо; - виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, відвідування хворих у закладах охорони здоров'я, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціально-психологічної реабілітації, госпіталізацію, консультування у лікарів та інших спеціалістів, створення умов для посильної праці; - допомогу в прибиранні приміщення, пранні білизни; - організацію надання платних послуг через пункти побуту (хімчистка, прання білизни, ремонт одягу, взуття і побутової техніки, перукарські послуги тощо); - оформлення документів на отримання субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг, оплату платежів; - читання преси, написання листів; - допомогу в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевими органами виконавчої влади); - оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (пансіонату), психоневрологічного інтернату тощо; - організацію надання необхідних видів протезно-ортопедичної допомоги, забезпечує милицями, палицями, окулярами; - оформлення замовлень та організацію контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, колективними сільськогосподарськими підприємствами тощо; - встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями для надання шефської допомоги одиноким непрацездатним громадянам; - створення умов для посильної праці, лікувально-трудової терапії вдома; - вирішення за дорученням обслуговуваних громадян різних питань у державних та інших підприємствах, установах і організаціях, об'єднаннях громадян, контроль за наданням встановлених пільг; - організацію відпочинку (відвідання лекцій, участь в екскурсіях, самодіяльних художніх колективах, гуртках і т.п.), проведення консультацій у спеціалістів з різних питань. - інші послуги, що визначаються при індивідуальних обстеженнях матеріально-побутових умов проживання одиноких непрацездатних громадян.
II. Умови прийняття на обслуговування та обслуговування громадян
13. Територіальний центр приймає в підрозділи на обслуговування пенсіонерів, інвалідів I і II групи незалежно від віку, одиноких непрацездатних громадян та інших соціально незахищених громадян (далі - непрацездатні громадяни), які потребують соціально-побутової та медико-соціальної допомоги, на підставі картки медичного огляду, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви. До числа одиноких непрацездатних громадян відносяться громадяни, в тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати. 14. Умови прийняття на обслуговування непрацездатних громадян відділенням соціальної допомоги вдома визначаються Типовим (взірцевим) положенням про це відділення. 15. У відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги беруться на облік і обслуговуються малозабезпечені непрацездатні громадяни, які відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання потребують грошової та різних видів натуральної допомоги (продуктами харчування, організації харчування в їдальнях або вдома, забезпечення одягом, взуттям, білизною та їх лагодженні, предметами першої необхідності, допомоги у виконанні різних видів ремонтних робіт квартир, вікон, дверей, санвузлів, дахів, парканів, побутової техніки, перукарських послуг, допомоги в обробітку присадибних ділянок, придбанні палива і розпилюванні дров тощо); Відділення може організовувати пункти прийому від населення, окремих громадян, підприємств, установ, організацій продуктів харчування та одягу, взуття, головних уборів, предметів першої необхідності, коштів для забезпечення потреб малозабезпечених громадян тощо. 16. До відділень соціально-побутової та медико-соціальної реабілітації приймаються непрацездатні громадяни незалежно від сімейного стану, які не потребують постійного стороннього догляду і не мають медичних протипоказань для перебування в колективі, на підставі особистої заяви і карти медичного огляду. Відділеннями організовується і проводиться комплекс соціально-оздоровчих заходів, соціально-психологічної, трудової реабілітації, консультацій лікарів та інших спеціалістів, організації дозвілля, спрямованих на підтримання життєдіяльності і соціальної активності пенсіонерів, інвалідів та одиноких непрацездатних громадян. 17. До стаціонарного відділення на постійне проживання, повне державне утримання приймаються одинокі непрацездатні громадяни, які не мають працездатних дітей і за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду, соціального обслуговування та медичної допомоги. 17.1. При наявності вільних місць до стаціонарного відділення на загальних підставах можуть прийматися непрацездатні громадяни, які тимчасово втратили здатність до самообслуговування, терміном до 6 місяців. 17.2. Прийом здійснюється за путівкою управління соціального захисту населення районної, районної у містах, Києві та Севастополі державної адміністрації. Путівка видається на підставі заяви одинокого непрацездатного громадянина про прийом його до стаціонарного відділення, медичної карти, довідки про розмір призначеної пенсії, довідки про склад сім'ї за формою N 3 і наявності паспорта. 17.3. Право на першочергове влаштування до стаціонарного відділення мають ветерани війни, особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до I, II і III категорій. Ветерани праці і одинокі громадяни похилого віку мають переважне право на прийом до структурних підрозділів територіального центру. 7.4. Як виняток, за рішенням місцевих органів виконавчої влади до стаціонарного відділення для постійного проживання можуть прийматися непрацездатні громадяни, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об'єктивних причин не можуть цього робити. В такому випадку ці особи утримуються в стаціонарному відділенні повністю за рахунок коштів місцевого бюджету. 17.5. При наявності вільних місць за рішенням місцевих органів влади до стаціонарного відділення можуть прийматися непрацездатні громадяни, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства эобов'язані їх утримувати і які зобов'язуються оплачувати їх утримання. 17.6. Тимчасове вибуття одинокого непрацездатного громадянина з стаціонарного відділення за особистим бажанням дозволяється за висновком лікаря та письмовим зобов'язанням родичів або осіб, які згодні його прийняти на проживання та забезпечити догляд. 17.7. Витрати, пов'язані з поїздкою до родичів або інших осіб, територіальним центром не компенсуються. 17.8. Якщо одинокий непрацездатний громадянин тимчасово вибуває із стаціонарного відділення, він знімається з матеріального забезпечення, але залишається у списках підопічних. В такому випадку пенсія йому виплачується в повному розмірі. 17.9. Непрацездатним громадянам, які проживають у стаціонарних відділеннях територіального центру, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства. 18. Протипоказаннями для прийняття на обслуговування територіальним центром є наявність у громадянина інфекційних, онкологічних захворювань IV клінічної групи, СНІДу, захворювань на наркоманію, алкоголізм, психічних захворювань за виключенням неврозів, неврозоподібних станів при соматичних захворюваннях, легкої ступені дебільності, інтелектуально-мнестичних розладів та судорожних синдромів різної етиології без слабоумства і виражених змін особистості. 19. У лікувально-виробничих майстернях, спеціальних цехах, дільницях, підсобних господарствах до трудової діяльності залучаються пенсіонери та інваліди, які за станом здоров'я можуть працювати. 20. В їдальнях обслуговуються малозабезпечені непрацездатні громадяни, які за станом здоров'я не в змозі приготувати собі обіди або яким організовано безкоштовне чи за зниженими цінами харчування. 21. Магазини продають малозабезпеченим громадянам продовольчі, промислові, господарські товари, які виготовляються, вирощуються структурними підрозділами територіального центру або надходять від підприємств, установ, організацій за зниженими цінами або безкоштовно.
III. Припинення обслуговування.
22. Обслуговування одиноких непрацездатних громадян структурними підрозділами територіального центру припиняється у разі: - коли інвалідові I або II групи під час чергового переогляду встановлено III групу інвалідності (покращення стану здоров'я); - встановлення наявності у непрацездатного громадянина працездатних дітей, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані його доглядати, проживають в одному й тому ж населеному пункті або разом з ним і не мають поважних причин для звільнення від обов'язків щодо догляду за ним; - переїзду на нове місце проживання при наявності в них житла, коштів на прожиття та можливості самообслуговування або родичів, які можуть утримувати одинокого і забезпечувати за ним необхідний догляд; - за систематичне грубе порушення громадського порядку (вживання алкоголю, наркотичних та інших препаратів, сварки, бійки, непристойне відношення до обслуговуючого персоналу та ін.); - виявлення протипоказань для обслуговування передбачених п.17.10 цього Типового положення (взірцевого); - у разі смерті.
Отправлено: 26.08.09 21:25. Заголовок: Типовое положение о реабилитационном учереждении для инвалидов.
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Н А К А З 26.05.2009 N 196
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2009 р. за N 761/16777
Про затвердження Типового положення про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів
З метою реалізації частини другої статті 13 та частини другої статті 17 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961-15 ) Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Типове положення про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів (далі - Типове положення), що додається.
2. Департаменту у справах інвалідів, Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Головному управлінню соціального захисту населення Київської та Управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міських державних адміністрацій протягом 2009-2012 років здійснювати відбір реабілітаційних установ з числа установ діючої мережі для реорганізації їх в реабілітаційні установи змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають функціонувати відповідно до Типового положення, затвердженого цим наказом.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Л.Савенка.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Міністр Л.Денісова ПОГОДЖЕНО: Заступник Міністра освіти і науки України П.Полянський Заступник Міністра охорони здоров'я України В.Лазоришинець Заступник Міністра фінансів України В.Матвійчук Перший заступник керівника Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань для ведення переговорів, укладання Генеральної угоди на новий строк, здійснення контролю і забезпечення її виконання, заступник Голови Федерації профспілок України Г.В.Осовий Генеральний директор Федерації роботодавців України, заступник керівника групи повноважних представників Сторони власників В.О.Грищенко Президент Спілки орендарів та підприємців України В.М.Хмільовський В.о. президента Всеукраїнської асоціації роботодавців В.Биковець В.о. президента Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України В.Биковець
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.2009 N 196
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2009 р. за N 761/16777
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів
1. Загальні положення
1.1. Реабілітаційна установа змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів (далі - Установа) є установою з комплексної реабілітації, цільовим призначенням якої є забезпечення реалізації соціально-економічних, медичних, фізичних, психологічних, педагогічних, професійних та інших заходів відновлювального характеру, спрямованих на попередження прогресування патологічного процесу, усунення чи максимально можливу компенсацію обмежень життєдіяльності, відновлення здоров'я та трудових навичок інвалідів і дітей-інвалідів, корекцію психічних процесів, здобуття ними освіти, їх трудову зайнятість незалежно від категорії і причин інвалідності.
1.2. Установа може утворюватися на основі державної, комунальної і приватної форм власності, а також шляхом об'єднання майна різних форм власності.
1.3. Установа державної, комунальної або приватної форм власності утворюється, реорганізується та ліквідується на підставі рішення засновника відповідно до чинного законодавства.
1.4. На підставі Типового положення про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів (далі - Типове положення) Установа розробляє власне положення, що затверджується засновником, у тому числі з дотриманням вимоги абзацу сьомого частини першої статті 11 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961-15 ).
1.5. Види діяльності, що потребують ліцензування, здійснюються Установою після отримання в установленому порядку відповідної ліцензії.
1.6. Установа розміщується на територіях зі спеціально побудованими або пристосованими приміщеннями, що відповідають безбар'єрній архітектурі, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, техніці безпеки, мають усі види комунального благоустрою з урахуванням специфіки захворювань осіб, що відвідують Установу.
1.7. Установа може взаємодіяти з місцевими органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти і науки, а також з іншими організаціями, діяльність яких спрямована на реабілітацію інвалідів і дітей-інвалідів.
1.8. У своїй діяльності Установа керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, іншими нормативно-правовими актами з питань реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів, а також цим Типовим положенням.
2. Завдання Установи
2.1. Установа забезпечує: 2.1.1. Реалізацію завдань, визначених Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961-15 ), "Про соціальні послуги" ( 966-15 ), "Про охорону дитинства" ( 2402-14 ), постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 N 80 ( 80-2007-п ) "Про затвердження Порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг", іншими нормативно-правовими актами щодо забезпечення прав інвалідів і дітей-інвалідів на отримання послуг з комплексної реабілітації. 2.1.2. Оцінку стану інваліда або дитини-інваліда. 2.1.3. Пріоритетність заходів з комплексної реабілітації, а також установлення послідовності реабілітаційного процесу. 2.1.4. Забезпечення, у разі потреби, тимчасовим цілодобовим доглядом за інвалідом або дитиною-інвалідом (у випадку тимчасової складної життєвої ситуації у законного представника інваліда - на весь період перебігу цієї ситуації). 2.1.5. Створення умов для засвоєння дітьми-інвалідами знань, умінь і навичок щодо здобуття ними дошкільної освіти з подальшим здобуттям базової та повної загальної середньої освіти, професійно-технічної та вищої освіти з урахуванням рекомендацій лікарів. 2.1.6. Здійснення соціально-педагогічного патронату: надання психолого-педагогічної допомоги батькам (особам, які їх замінюють), родинам з метою забезпечення активної участі сім'ї у комплексній навчально-виховній, реабілітаційній роботі з дітьми-інвалідами. 2.1.7. Розвиток природних здібностей і обдарувань, творчого мислення вихованців. 2.1.8. Проведення професійної орієнтації, професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації інвалідів або дітей-інвалідів. 2.1.9. Організацію комплексної психотерапії та психокорекції, заснованих на передових досягненнях сучасної психології, фізіології та медицини. 2.1.10. Оцінку результатів професійної реабілітації інвалідів та/або дітей-інвалідів за освітніми, соціальними, психологічними і медичними критеріями та показниками. 2.1.11. Здійснення заходів щодо працевлаштування інвалідів (крім працевлаштування за кордоном), які пройшли курс з професійної реабілітації та отримали відповідний документ про освіту згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 N 979 ( 979-2001-п ) "Про затвердження зразків документів про професійно-технічну освіту". 2.1.12. Безпечні умови для здійснення заходів з комплексної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів. 2.1.13. Умови для співробітництва з аналогічними вітчизняними та закордонними центрами, освітніми, науковими, виробничими установами та організаціями з питань комплексної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів.
3. Структура Установи
3.1. Основними структурними підрозділами Установи є: 3.1.1. Кімната долікарського огляду. 3.1.2. Кабінет педагогічної корекції. 3.1.3. Кабінет соціально-побутового орієнтування. 3.1.4. Логопедичний кабінет. 3.1.5. Кабінет для гурткової роботи. 3.1.6. Кабінет психокорекції та психотерапії. 3.1.7. Кабінет лікувальної фізкультури та фізичної реабілітації. 3.1.8. Відділення соціальної реабілітації. 3.1.9. Відділення ранньої соціальної реабілітації. 3.1.10. Відділення психологічної реабілітації. 3.1.11. Навчальне відділення. 3.1.12. Відділення професійної реабілітації. 3.1.13. Відділення трудової реабілітації. 3.1.14. Відділення медичної реабілітації. 3.1.15. Відділення фізичної реабілітації. 3.1.16. Методичний кабінет. 3.1.17. Комплекс господарського обслуговування. 3.1.18. Служба соціального патронату.
3.2. Робота структурних підрозділів Установи проводиться відповідно до положень про ці підрозділи, що затверджуються керівником Установи.
4. Умови зарахування до Установи
4.1. Зарахування інвалідів та дітей-інвалідів здійснюється Установою відповідно до надісланих документів регіональним органом праці та соціального захисту населення згідно з Порядком надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 N 80 ( 80-2007-п ).
4.2. До Установи зараховуються діти віком до 18 років та повнолітні особи з фізичними та/або розумовими вадами розвитку, яким встановлено інвалідність.
4.3. Після закінчення курсу реабілітації Установа видає інваліду та/або законному представнику дитини-інваліда документ, у якому вказуються назва та реквізити Установи, прізвище, ім'я, по батькові інваліда та/або дитини-інваліда, перелік та обсяг наданих їм послуг, результати реабілітації і подальші рекомендації.
5. Діяльність реабілітаційної комісії
5.1. В Установі утворюється реабілітаційна комісія, до якої входять фахівці цього закладу.
5.2. На засідання реабілітаційної комісії залучаються представники місцевих органів охорони здоров'я, освіти і науки, а також праці та соціального захисту населення.
5.3. Реабілітаційна комісія Установи здійснює: 5.3.1. Планування навчально-виховної та корекційно-відновлювальної роботи, контроль за її ефективністю. 5.3.2. Визначення реабілітаційних технологій, строків і тривалості проходження реабілітації інвалідом, дитиною-інвалідом відповідно до індивідуальної програми реабілітації з урахуванням реабілітаційного потенціалу інваліда та реабілітаційного прогнозу. 5.3.3. Контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда. 5.3.4. Забезпечення послідовності, комплексності і безперервності виконання реабілітаційних заходів, оцінку їх результатів та ефективності. 5.3.5. Внесення змін до індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда у разі необхідності її оперативного коригування. 5.3.6. Затвердження висновку про виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда.
6. Учасники та організація реабілітаційного процесу в Установі
6.1. Учасниками процесу комплексної реабілітації є інваліди, діти-інваліди та фахівці і працівники, які беруть участь у процесі комплексної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, батьки та/або законні представники інвалідів та/або дітей-інвалідів.
6.2. На підставі індивідуальної програми реабілітації інваліда та/або дитини-інваліда фахівці Установи розробляють індивідуальний план реабілітації, що включає комплекс реабілітаційних заходів та враховує діагноз інваліда та/або дитини-інваліда, їх психофізичний стан, індивідуальні особливості та можливості, стосунки між членами сім'ї.
6.3. Індивідуальний план реабілітації затверджується керівником Установи.
6.4. Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачаються індивідуальним планом реабілітації, не може бути меншим від передбаченого індивідуальною програмою реабілітації інваліда та/або дитини-інваліда.
7. Організація реабілітаційних заходів в Установі
7.1. Заходи з соціальної реабілітації складаються з: 7.1.1. Навчання інваліда або дитини-інваліда побутовим операціям для задоволення власних фізіологічних потреб. 7.1.2. Опанування навичок захисту власних прав та інтересів. 7.1.3. Забезпечення автономного проживання у громаді з необхідною підтримкою.
7.2. Заходи з психологічної реабілітації складаються з: 7.2.1. Проведення психологічної діагностики особистості інваліда або дитини-інваліда, визначення форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції. 7.2.2. Навчання прийомам та методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання, формування мотивації до праці. 7.2.3. Проведення індивідуальної психокорекційної роботи.
7.3. Заходи з психолого-педагогічної реабілітації складаються з: 7.3.1. Створення умов для всебічного розвитку, засвоєння інвалідом та/або дитиною-інвалідом знань, умінь і навичок з метою їх адаптації у соціумі. 7.3.2. Проведення корекційно-розвиткової роботи, а саме: розвиток адекватного сприймання інформації; корекція пізнавальної діяльності; формування навичок соціально-побутової орієнтації; розвиток комунікативної діяльності.
7.4. Заходи з трудової реабілітації складаються з: 7.4.1. Формування професійних навичок, умінь, отримання професійного досвіду. 7.4.2. Сприяння ефективному працевлаштуванню інвалідів.
7.5. Заходи з професійної реабілітації в Установі здійснюються відповідно до Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 N 419 ( z0711-06 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2006 за N 711/12585, інших нормативно-правових актів у галузі професійно-технічної освіти з урахуванням особливостей функціонування Установи. Зміст навчального процесу і терміни навчання визначаються робочими навчальними планами та програмами, розробленими відповідно до державних стандартів з конкретних професій, затверджених в установленому порядку. Професійна освіта включає професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку.
7.6. Заходи з медичної реабілітації складаються з: 7.6.1. Визначення фізичної, соматофізіологічної, сенсорної та психічної спроможності інваліда та/або дитини-інваліда за даними індивідуальної програми реабілітації та результатів обстеження лікарями Установи, надання рекомендацій стосовно подальшої можливої (неможливої) комплексної реабілітації. 7.6.2. Розробки рекомендацій з дозування фізичних та психологічних навантажень, створення стереотипів поведінки, які відповідають фізичним та розумовим можливостям інваліда та/або дитини-інваліда. 7.6.3. Визначення адекватності та послідовності заходів лікувально-профілактичного характеру. 7.6.4. Здійснення постійного нагляду та контролю за фізичним, соматичним та психічним станом інваліда та/або дитини-інваліда. 7.6.5. Організації та контролю за виконанням в Установі санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та профілактичних заходів, здійснення санітарно-просвітницької роботи.
7.7. Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда та/або дитини-інваліда їм можуть надаватися послуги з фізичної та фізкультурно-спортивної реабілітації.
8. Управління Установою
8.1. Установу очолює керівник, який призначається і звільняється із займаної посади засновником у порядку, передбаченому законодавством.
8.2. Керівник Установи: 8.2.1. Представляє Установу в органах державної влади, установах, організаціях, закладах, на підприємствах, розпоряджається в установленому порядку її майном і коштами, приймає рішення про утворення філіалів без права юридичної особи. 8.2.2. Видає накази, затверджує функціональні обов'язки працівників, вирішує питання добору і розстановки кадрів, вживає заохочувальних та дисциплінарних заходів. 8.2.3. Затверджує правила внутрішнього розпорядку. 8.2.4. Здійснює заходи щодо поліпшення умов праці, дотримання правил техніки безпеки, санітарно-гігієнічних умов і пожежної безпеки тощо. 8.2.5. Відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подає в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність. 8.2.6. Здійснює керівництво персоналом Установи, організовує та координує навчально-реабілітаційний, лікувально-профілактичний процеси, відповідає за їх якість та ефективність, сприяє забезпеченню інвалідів та дітей-інвалідів засобами реабілітації індивідуального та колективного користування. 8.2.7. Координує роботу з організації соціально-педагогічного патронату батьків (осіб, які їх замінюють), родин, які мають дітей-інвалідів. 8.2.8. Звітує щороку про свою роботу на загальних зборах (конференції) Установи (піклувальної ради, батьківської громади).
8.3. Працівники Установи, які підлягають атестації, проходять таку атестацію відповідно до законодавства незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування Установи.
9. Фінансово-господарська діяльність
9.1. Установа є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штамп із своїм найменуванням.
9.2. Фінансово-господарська діяльність Установи здійснюється відповідно до кошторису, штатного розпису, затверджених в установленому порядку.
9.3. Штатний розпис Установи затверджується органом, що здійснює фінансове забезпечення Установи.
9.4. Установа має право в порядку, передбаченому законодавством, утворювати для забезпечення професійної реабілітації та орієнтації підрозділи без права юридичної особи (госпрозрахункові підрозділи) - підсобні господарства, багатопрофільні лікувально-виробничі (трудові) майстерні, цехи, дільниці з належним інвентарем, обладнанням, що здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про ці підрозділи, затвердженого керівником Установи.
9.5. Фінансове забезпечення Установи здійснюється відповідно до законодавства.
Директор Департаменту у справах інвалідів О.Полякова
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за N 1162/13036
Про затвердження Типового положення про центр професійної реабілітації інвалідів
На виконання статей 10 та 38 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961-15 ) Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Типове положення про центр професійної реабілітації інвалідів (додається).
2. Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій до 01.01.2007 вжити заходів щодо приведення діючих положень про центри професійної реабілітації інвалідів у відповідність з Типовим положенням, затвердженим цим наказом.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра В. Дьяченка.
4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Фонду України соціального захисту інвалідів від 11.06.99 N 96/187/146/55 ( z0412-99 ) "Про затвердження Типового положення про центр професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.06.99 за N 412/3705 (зі змінами).
Міністр М.Папієв ПОГОДЖЕНО: Заступник Міністра освіти і науки України М.Степко Заступник Міністра охорони здоров'я України Ю.Гайдаєв
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 09.10.2006 N 372
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за N 1162/13036
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про центр професійної реабілітації інвалідів
1. Загальні положення
1.1. Центр професійної реабілітації інвалідів (далі - Центр) є закладом системи органів праці та соціального захисту населення, метою діяльності якого є здійснення заходів, спрямованих на підготовку особи з інвалідністю до професійної діяльності, відновлення чи здобуття професійної працездатності шляхом адаптації, реадаптації, навчання, перенавчання для подальшого ефективного працевлаштування з урахуванням стану її здоров'я, особистих схильностей та побажань.
1.2. Центр утворюється у формі державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ та закладів, які не мають на меті отримання прибутку, для тимчасового перебування осіб зі стійким розладом функцій організму (повнолітніх інвалідів), які мають відповідні медичні показання і потребують спеціальних умов для одержання системи професійних (в частині соціальних, психологічних, медичних) заходів реабілітації, зокрема професійний відбір, професійну орієнтацію, професійну підготовку, перепідготовку, перекваліфікацію, раціональне працевлаштування, професійно-виробничу адаптацію з метою інтеграції цих осіб в суспільство.
1.3. Центр державної форми власності утворюється, реорганізується та ліквідується на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Центр комунальної форми власності утворюється, реорганізується та ліквідується на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
1.4. Центр розміщується на територіях із спеціально побудованими або пристосованими приміщеннями, що повинні відповідати безбар'єрній архітектурі, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, техніці безпеки, мати всі види комунального благоустрою.
1.5. На підставі цього Типового положення Центр розробляє власне Положення, що затверджується органом, яким було прийнято рішення про створення Центру.
1.6. Види діяльності, що потребують ліцензування, здійснюються Центром після отримання в установленому порядку відповідної ліцензії.
1.7. У своїй діяльності Центр керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства праці та соціальної політики України, іншими нормативно-правовими актами з питань реабілітації інвалідів, а також цим Типовим положенням.
2. Завдання та основні напрями діяльності Центру
2.1. Центр забезпечує: 2.1.1. Реалізацію головних завдань, визначених в Законах України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961-15 ), "Про соціальні послуги" ( 966-15 ), щодо професійної реабілітації інвалідів відповідно до висновків медико-соціальної експертної комісії з урахуванням конкурентоспроможності інваліда на ринку праці і його працевлаштування як у звичайних виробничих умовах, так і у спеціально створених умовах праці; 2.1.2. Проведення професійної орієнтації, професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації інвалідів; 2.1.3. Організацію професійної реабілітації із здійсненням медичного супроводу, яким передбачено надання конкретних видів і форм соціальної допомоги, а також послуг психологічного характеру, що забезпечить успішну адаптацію інваліда до праці; 2.1.4. Організацію комплексної психотерапії та психокорекції, заснованих на передових досягненнях сучасної психології, фізіології та медицини; 2.1.5. Оцінку результатів професійної реабілітації інвалідів за освітніми, соціальними, психологічними і медичними критеріями та показниками; 2.1.6. Надання рекомендацій для подальшої професійної реабілітації інвалідів; 2.1.7. Здійснення заходів щодо сприяння в ефективному працевлаштуванні інвалідів відповідно до набутої професії після закінчення навчання; 2.1.8. Надання інформаційно-консультативних послуг інвалідам, громадським організаціям, підприємствам, установам з питань професійної реабілітації інвалідів; 2.1.9. Створення матеріально-технічної бази для професійного навчання та реалізації комплексу заходів його соціального, психологічного та медичного супроводу; 2.1.10. Безпечні умови реабілітаційної діяльності; 2.1.11. Здійснення взаємозв'язків з аналогічними вітчизняними та закордонними центрами, освітніми, науковими, виробничими установами та організаціями з питань професійної реабілітації інвалідів.
3. Структура Центру
3.1.Основними структурними підрозділами Центру є: 3.1.1. Адміністрація; 3.1.2. Відділення професійної реабілітації; 3.1.3. Відділення соціальної реабілітації; 3.1.4. Відділення медичного та психологічного супроводу; 3.1.5. Відділення обслуговування Центру; 3.1.6. Лабораторії, майстерні, дільниці, навчальні кабінети; 3.1.7. Інші структурні підрозділи, діяльність яких пов'язана із професійною реабілітацією інвалідів.
3.2. Робота структурних підрозділів Центру проводиться відповідно до положень про ці підрозділи, що затверджуються директором Центру.
3.3. У Центрі створюються приймальна та реабілітаційна комісії, склад яких затверджується директором Центру за погодженням з органом, яким було прийнято рішення про створення Центру.
4. Умови зарахування та відрахування з Центру
4.1. До Центру приймаються за власною заявою та за направленням місцевих органів праці та соціального захисту населення повнолітні інваліди, які за висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) потребують професійної реабілітації і мають базову або повну загальну середню освіту.
4.2. Інваліди подають до місцевого органу праці та соціального захисту населення особисто заяву про направлення до Центру із зазначенням обраної професії (із числа тих, за якими здійснюється навчання в Центрі), із зазначенням місця проживання та необхідності працевлаштування після закінчення навчання, до якої додаються: - документ про освіту; - копія довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності; - медична довідка форми N 086/О, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 27.12.1999 N 302 ( v0302282-99 ), з обов'язковим зазначенням даних про обстеження психіатром, наркологом, онкологом та дерматовенерологом; - копія паспорта (сторінки із зазначенням П.І.Б., яким органом і коли виданий, місце проживання); - дві фотокартки розміром 4 х 6. Документ про освіту і паспорт в оригіналі особа пред'являє в Центрі особисто.
4.3. Інваліди, які прибули до Центру, до початку занять проходять медичне обстеження та професійне тестування.
4.4. Наказ про зарахування та відрахування слухачів - інвалідів підписується директором Центру.
4.5. Інвалідам, зарахованим до Центру, приймальною комісією надсилається виклик із зазначенням дати прибуття до Центру.
4.6. Інваліди, які без поважних причин не прибули до Центру за викликом і не приступили до занять протягом 10 днів від дня їх початку, із Центру відраховуються. На звільнені місця може проводитися додаткове зарахування інвалідів.
4.7. До Центру не приймаються особи з такими протипоказаннями: - гострі інфекційні захворювання до закінчення строку ізоляції; - венеричні захворювання; - усі захворювання в гострій стадії та заразній формі; - епілепсія та епісиндром; - психічні розлади.
4.8. З Центру інвалід може бути відрахований за: - власним бажанням; - невиконання вимог навчального плану та навчальних програм; - грубі порушення навчальної дисципліни або правил внутрішнього розпорядку Центру; - у разі загострення основного та супутніх захворювань.
5. Учасники процесу професійної реабілітації в Центрі
5.1. Учасниками процесу професійної реабілітації інвалідів є особи, визначені статтею 30 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961-15 ).
5.2. Педагогічною діяльністю в Центрі можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає змогу виконувати обов'язки педагогічного працівника.
5.3. Медичною діяльністю в Центрі можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту та періодично проходять курси підвищення кваліфікації за своїм фахом.
5.4. Права, обов'язки та соціальні гарантії педагогічних та медичних працівників визначаються законодавством.
5.5.Працівники Центру несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
6. Права, обов'язки та відповідальність інвалідів у період перебування в Центрі
6.1. Слухачі - інваліди Центру мають право на: 6.1.1. Належні умови навчання за обраною професією; 6.1.2. Навчання за індивідуальною програмою; 6.1.3. Безоплатне користування навчально-виробничою, культурно-спортивною, побутовою, оздоровчою базами Центру та його бібліотечним фондом; 6.1.4. Безоплатне користування медикаментами, профілактику захворювань та зміцнення здоров'я; 6.1.5. Участь у громадському самоврядуванні, організації дозвілля, побуту тощо; 6.1.6. Безпечні, а також нешкідливі умови навчання та перебування; 6.1.7. Захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства від дій педагогічних та інших працівників, які порушують права або принижують честь і гідність слухачів-інвалідів.
6.2. Слухачі - інваліди Центру зобов'язані: 6.2.1. Додержуватись законодавства, моральних, етичних норм; 6.2.2. Виконувати вимоги навчальних планів та програм; 6.2.3. Систематично і глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати загальний культурний рівень; 6.2.4. Відвідувати заняття, в тому числі й за індивідуальним графіком; 6.2.5. Додержуватись вимог Положення Центру, правил внутрішнього розпорядку; 6.2.6. Виконувати під час проходження виробничої практики вимоги нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини відповідних підприємств, установ, організацій; 6.2.7. Дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки праці та протипожежної безпеки під час всього перебування в Центрі; 6.2.8. Бережливо ставитись до обладнання, засобів навчання та до інвентарю, майна та матеріалів, що використовуються в навчально-виробничому і навчально-виховному процесі, побуті, харчуванні, культурно-масових заходах тощо.
6.3. Збитки, навмисно заподіяні слухачами внаслідок хуліганства, вживання спиртних напоїв, недотримання правил протипожежної та особистої безпеки тощо, відшкодовуються ними Центру відповідно до законодавства.
7. Направлення, відбір, прийом та перебування інвалідів в Центрі
7.1. Приймальна комісія Центру: 7.1.1. Проводить відбір на навчання повнолітніх інвалідів (з урахуванням рекомендацій МСЕК) для подальшої професійної реабілітації в Центрі за обраною професією; 7.1.2. Забезпечує оперативний облік кандидатів на професійну реабілітацію, слухачів та випускників Центру, опрацьовує інформацію банку даних в установленому порядку; 7.1.3. Готує матеріали і документи та приймає рішення щодо зарахування (відрахування) повнолітніх інвалідів до Центру; 7.1.4. Забезпечує ведення, збереження та архівацію особових справ слухачів та випускників Центру.
7.2. Реабілітаційна комісія Центру: 7.2.1. Забезпечує організацію та здійснює контроль виконання індивідуальних програм реабілітації слухачів з урахуванням їх реабілітаційного потенціалу у період їх перебування в Центрі; 7.2.2. Розробляє план індивідуальних заходів та вносить корекцію щодо проходження професійної реабілітації інвалідів у період їх перебування в Центрі; 7.2.3. Організовує процес професійної реабілітації інвалідів в Центрі (навчання, проживання, харчування, медичне обслуговування тощо) на засадах індивідуального підходу та за принципами забезпечення рівних прав і можливостей, безбар'єрності, доступності та деонтології; 7.2.4. Організовує роботу та контролює ведення відповідної документації щодо реабілітаційного процесу; 7.2.5. Узагальнює та надає рекомендації випускникам Центру щодо подальшої реабілітації з урахуванням результатів їх професійної реабілітації в Центрі; 7.2.6. Здійснює контроль за працевлаштуванням і успішністю професійно-виробничої адаптації.
8. Організація професійної реабілітації інвалідів в Центрі
8.1. Професійна реабілітація в Центрі здійснюється відповідно до Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 30.05.2006 N 419 ( z0711-06 ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 15.06.2006 за N 711/12585, інших нормативно-правових актів у галузі професійно-технічної освіти з урахуванням особливостей функціонування Центру. Зміст навчального процесу і терміни навчання визначаються робочими навчальними планами та програмами, розробленими відповідно до державних стандартів з конкретних професій, затверджених в установленому порядку.
8.2. Професійна освіта включає професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку.
8.3. Основними формами теоретичної підготовки є: різні типи уроку, лекція, семінар, лабораторно-практичні заняття, індивідуальне заняття, навчальна екскурсія, інші форми організації теоретичного навчання.
8.4. Чисельність інвалідів в навчальних групах складається з 10-15 осіб. Навчальні групи з професій художніх промислів і ремесел поділяються на дві підгрупи.
8.5. Форми організації виробничого навчання обирає Центр залежно від особливості професії за умови повного виконання навчальних планів і програм. Виробнича практика проводиться у майстернях або на підприємстві установи під керівництвом майстрів виробничого навчання.
8.6. Адміністрація Центру організовує та здійснює поточний, проміжний і вихідний контроль знань, умінь та навичок слухачів Центру, їх кваліфікаційну атестацію. Обирає форми і методи контролю за виконанням педагогічними працівниками навчальних планів і програм, якістю рівня викладання, методичного забезпечення та використання передового педагогічного досвіду.
8.7. Основними документами обліку навчальної роботи в Центрі є журнали теоретичного і виробничого навчання установленої форми, в яких викладачі та майстри виробничого навчання здійснюють облік успішності, відвідування занять та виконання навчальних програм.
8.8. Навчання в Центрі завершується кваліфікаційною атестацією. Кваліфікаційна атестація та присвоєння кваліфікації здійснюється відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства освіти від 31.12.98 N 201/469 ( z0124-99 ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.03.99 за N 124/3417.
8.9. Слухачам, які виконали вимоги державної кваліфікаційної атестації, після завершення навчання присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво встановленого зразка. Слухачам, які не завершили повного курсу навчання в Центрі або не опанували навчальну програму, видається довідка встановленого зразка.
8.10. Мова навчання в Центрі визначається відповідно до законодавства України про мови.
9. Організація реабілітаційних заходів в Центрі
9.1. Заходи з соціальної реабілітації: 9.1.1. Проведення соціально-експертної діагностики з метою визначення рівня соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації; 9.1.2. Здійснення заходів, спрямованих на оптимізацію і коректування ставлення інвалідів до своїх вад, становища в сім'ї та суспільстві, виховання у них навичок до самообслуговування, адаптації в навколишньому середовищі; 9.1.3. Проведення навчання інваліда основним соціальним навичкам (особиста гігієна, самообслуговування, пересування, спілкування тощо); 9.1.4. Проведення соціально-педагогічної корекції, спрямованої на формування мотивації до навчання та отримання професії, навичок в пошуку зайнятості, автономного проживання, стереотипів безпечної поведінки, опанування навичок захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе та оточуючих; 9.1.5. Здійснення відповідно до індивідуальних програм реабілітації інваліда та, у разі необхідності, супроводження медичним спостереженням за ним.
9.2. Заходи з психологічної реабілітації: 9.2.1. Проведення психологічної діагностики особистості інваліда, визначення та використання форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування, просвіти тощо; 9.2.2. Навчання прийомам та методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання, формування позитивної мотивації щодо соціальних настанов на життя, професію, працю; 9.2.3. Проведення індивідуальної психокорекційної роботи; 9.2.4. Проведення психопрофілактичної та психокорекційної роботи з сім'єю інваліда.
9.3. Заходи з медичного супроводження: 9.3.1. Проведення медичного огляду та тестування інвалідів на основі об'єктивного обстеження, оцінки його загального стану та функціональних можливостей, готовності до зміни режиму навантажень; 9.3.2. Визначення фізичної, сомато-фізіологічної, сенсорної та психічної спроможності інваліда за даними індивідуальної програми реабілітації та результатів обстеження лікарями Центру, надання рекомендацій щодо подальшої можливої (або неможливої) професійної реабілітації; 9.3.3. Розробка рекомендацій з адаптації навчальних програм відповідно до розподілу фізичних та психологічних навантажень, створення стереотипів поведінки, що відповідають фізичним, розумовим, професійним можливостям інваліда та сприяють утворенню позитивного адекватного ставлення до оточуючого середовища та навчального процесу; 9.3.4. Визначення адекватності та послідовності заходів лікувально-профілактичного характеру; 9.3.5. Здійснення постійного нагляду та контролю за фізичним, соматичним та психічним станом слухачів; 9.3.6. Організація та контроль виконання в Центрі санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та профілактичних заходів, здійснення санітарно-просвітницької роботи.
10. Управління Центру
10.1. Центр очолює директор, який призначається і звільняється із займаної посади органом, яким було прийнято рішення про створення Центру, у встановленому порядку.
10.2. Директор Центру: 10.2.1. Організовує навчально-виробничий процес, забезпечує створення умов для професійної реабілітації; 10.2.2. Представляє Центр в органах державної влади, установах, організаціях і закладах, на підприємствах, розпоряджається в установленому порядку його майном і коштами, приймає рішення про утворення структурних підрозділів без права юридичної особи, визначених у пункті 11.3 цього Положення; 10.2.3. У межах своєї компетенції видає накази, затверджує функціональні обов'язки працівників, приймає і звільняє з роботи працівників Центру, вживає заходів заохочення та дисциплінарні заходи; 10.2.4. Затверджує правила внутрішнього розпорядку; 10.2.5. Координує заходи щодо забезпечення виробничих підрозділів матеріально-технічними ресурсами, запчастинами тощо; 10.2.6. Здійснює координацію та контроль за професійним навчанням, соціальним, психологічним та медичним супроводом; 10.2.7. Здійснює заходи щодо поліпшення умов праці, дотримання правил техніки безпеки, вимог санітарії і пожежної безпеки; 10.2.8. Відповідає за ведення бухгалтерського та статистичного обліку, складання звітності і подання її в установлені терміни відповідним органам; 10.2.9. Затверджує Положення про Центр; 10.2.10. Здійснює інші повноваження, передбачені власним положенням Центру, з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням; 10.2.11. Несе персональну відповідальність за результати діяльності Центру. 10.3. Штатний розпис Центру затверджується директором Центру у межах штатних нормативів професійного складу, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики відповідно до статті 9 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961-15 ).
11. Фінансова і виробничо-господарська діяльність
11.1. Центр є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
11.2. Фінансово-господарська діяльність Центру здійснюється відповідно до кошторису, штатного розпису, затверджених в установленому порядку.
11.3. Центри мають право в порядку, передбаченому законодавством, утворювати для забезпечення професійної реабілітації інвалідів структурні підрозділи без права юридичної особи - підсобні господарства, багатопрофільні лікувально-виробничі (трудові) майстерні, цехи, дільниці з належним інвентарем, обладнанням, що здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про ці підрозділи, затвердженим директором Центру.
11.4. Економічні і виробничі відносини Центру з державними й іншими підприємствами здійснюються на підставі договорів, що укладаються директором Центру.
11.5. Планування, облік, калькуляція собівартості продукції, що виробляється у виробничих структурах Центру, здійснюються відповідно до законодавства.
11.6. Фінансове забезпечення Центру здійснюється відповідно до статті 42 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" ( 2961-15 ).
12. Контроль за діяльністю Центру
12.1. Контроль за якістю професійної реабілітації інвалідів здійснюють відповідно Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій спільно з органами охорони здоров'я, освіти і науки відповідно до законодавства.
12.2. Перевірка роботи і ревізія фінансово-господарської діяльності Центру проводиться Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій спільно з органами охорони здоров'я, освіти і науки, а також фінансовими органами відповідно до законодавства.
Заступник Директора Департаменту у справах інвалідів П.Ждан
Все даты в формате GMT
3 час. Хитов сегодня: 1
Права: смайлы да, картинки да, шрифты да, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация вкл, правка нет
- участник сейчас на форуме
- участник вне форума
